Can't make Europe great again. Чому Європейці не захочуть жити як в США

В ЄС насправді безпечніше і комфортніше, ніж у Сполучених Штатах.

Ілон Маск закликав "зробити Європу знову великою", злегка змінивши гасло президентської кампанії Дональда Трампа. Раніше найбагатший у світі підприємець виступав на з'їзді ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини", висловлювався на підтримку британського екстреміста Томмі Робінсона, а також вкрай правих партій в Італії та інших країнах. Правий поворот, який нова американська адміністрація вже почала втілювати в життя у своїй країні, означає, зокрема, відмову від державних видатків, спрямованих на зміцнення рівності, скорочення соціальних програм і держвидатків загалом. У цьому відношенні США і раніше були набагато правішими за Європу, що позначалося на всіх галузях життя - від освіти та охорони здоров'я до транспорту і безпеки. І незважаючи на весь зліт популярності ультраправих, не схоже, що європейці готові відмовитися від цих відмінностей, пише видання The Insider.

Соціально-економічні системи Європи і США почали розходитися після Другої світової війни. Постраждалі після війни країни Європи відбудовувалися заново за рахунок державних витрат, частка яких у ВВП стала різко зростати, причому це зростання тривало ще п'ять десятиліть.

У США держвидатки теж швидко зростали, але програми соціальної підтримки ухвалювали зі скрипом (один із небагатьох успішних прикладів - це президент Ліндон Джонсон, який 1965 року запустив медичне страхування для незаможних і пенсіонерів, а також реформував освіту), значно більше бюджетних коштів витрачалося на війну у В'єтнамі.

Прогалини в соціальному секторі почали заповнювати приватні компанії. Наприклад, медицина в США стала бізнесом, що призвело до зростання витрат: тепер 31% усіх грошей на охорону здоров'я йде на отримання прибутку і бюрократію, а не на лікування. Тому судити за формальними ознаками (частка витрат у ВВП) не завжди зручно: ці витрати можуть бути великими, але в підсумку стають частиною надприбутку приватних компаній, які зі свого боку зацікавлені в мінімізації своїх витрат.

Не дивно, що, коли в грудні 2024 року Луїджі Маджоне застрелив Брайана Томпсона, топ-менеджера медичної страхової компанії UnitedHealth Group, вбивця став популярною фігурою серед американців. Не всі знаходили в собі сили співчувати менеджеру, який придумав, як використовувати штучний інтелект, щоб автоматично знаходити приводи для відмови хворим у виплаті допомог (за деякими позиціями коефіцієнт відмов вдалося збільшити в 9 разів за останні три роки).

Чим Європа не Америка

Транспорт

Один із показових прикладів роботи державних інститутів - громадський транспорт. У США він розвинений переважно у великих містах, таких як Нью-Йорк і Сан-Франциско, де існують великі системи метро та автобусних маршрутів. Однак у більшості середніх і малих міст транспорт або відсутній, або представлений обмеженим набором маршрутів з довгим періодом очікування.

Міста плануються переважно для зручності автомобілістів, але аж ніяк не для оптимізації системи громадського транспорту. У ЄС ситуація протилежна. Довгі роки чиновники намагаються знизити популярність особистих автомобілів і заохочують піші прогулянки, їзду на велосипеді та громадський транспорт. У результаті 10-20% жителів Європи користуються громадським транспортом для поїздок на роботу, в той час як у США таких лише 2%.

Це питання не тільки зручності, а й екології, а також економіки, адже через це жителі європейських країн витрачають на транспорт відчутно менше порівняно з американцями. Особливо ця різниця помітна для людей із нижчими доходами. Згідно з даними ЄС за 2023 рік, у середньому європейські домогосподарства витрачають близько 11% свого доходу на транспортні витрати, що приблизно на 5% менше, ніж американські.

Ця проблема стосується не тільки муніципального транспорту, а й загалом транспортної інфраструктури в країні. Скажімо, система залізничного сполучення між містами в США розвинена дуже погано, справжніх високошвидкісних поїздів (тобто із середньою швидкістю від 250 км/год) немає взагалі, а єдиний відносно високошвидкісний потяг Acela долає відстань між Нью-Йорком та Вашингтоном (328 км) за три години, в той час, як, наприклад, Eurostar долає 500 км, які розділяють Лондон та Париж, трохи більш як за дві години (за майже такої самої вартості квитка).

Освіта

Сьогодні освіта в ЄС або значно дешевша, ніж у Штатах, або зовсім безоплатна, оскільки уряди активно субсидують витрати на неї. У США вартість навчання в коледжі часто є значним фінансовим тягарем для студентів. Щорічна вартість навчання може перевищувати $40 тисяч. Загальний борг за студентськими кредитами в США перевищує $1,7 трлн - у вісім разів більший, ніж весь держборг Норвегії. Для значної частини населення вища освіта недоступна, що створює проблеми для соціальних ліфтів і призводить до появи пасток бідності: людям, які народилися в бідних сім'ях, складніше вибратися зі злиднів.

Ба більше, у США школи фінансуються залежно від успішності учнів на стандартизованих тестах. У забезпечених спільнотах школи часто отримують високі оцінки та найбільше фінансування. Навпаки, школи в сільських і малозабезпечених районах отримують низькі оцінки, оскільки діти там часто стикаються із зовнішніми стресами та обов'язками поза школою, що знижує їхню успішність. Це посилює пастку бідності: якщо ви народилися в бідній сім'ї в бідному районі, то, найімовірніше, потрапите в неблагополучну школу з низьким фінансуванням.

Усе це створює порочне коло низького рівня освіти - наприклад, для сільських мешканців або населення міських районів, які історично постраждали від расової дискримінації. Люди не бачать цінності в освіті й рідко прагнуть до коледжу або університету, не вважаючи витрату величезних грошей на це розумною інвестицією.

У підсумку загальний рівень грамотності в країні знижується: у 2024 році 21% дорослого населення в США залишався "функціонально неписьменним" (тобто володів лише найбезпосереднішими базовими навичками читання та письма), а у 54% рівень не дотягував до 6-го класу.

Для порівняння: у Німеччині функціонально неграмотних близько 6-7%, у Франції - близько 10%, у Великій Британії - 16%. Низька грамотність впливає на кваліфікацію кадрів і продуктивність праці, тобто значною мірою і на економічні показники.

Медицина

Недоступність медичних послуг - ще одна гостра проблема США, тоді як у європейських державах є універсальне медичне страхування, а плата за приватні медичні послуги іноді компенсується. У Німеччині, наприклад, розмір доплат за медичну допомогу обмежений фіксованим відсотком від доходу: 2% від валового доходу для всіх пацієнтів та 1% для пацієнтів із хронічними захворюваннями. Усі витрати, що перевищують ці пороги, повністю покриваються державою.

У США через високу вартість медичних послуг близько чверті всіх американців залишаються без медичної страховки, що робить їх повністю вразливими в разі проблем зі здоров'ям. Понад 40% усіх американців мають борг за медичні послуги, який залишається головною причиною банкрутства в країні.

Тут теж позначається низька грамотність: американці втрачають понад $230 млрд на рік на зайвих витратах на охорону здоров'я, оскільки майже половина не вміє читати настільки добре, щоб зрозуміти медичну інформацію.

Пацієнти у Сполучених Штатах частіше повідомляють, що у них немає постійного лікаря або місця, де вони могли б отримати медичну допомогу. Середня довготривалість життя в країні на чотири роки нижча, ніж в ЄС. Крім того, у США спостерігається найвищий рівень смертей, яким можна запобігти і які піддаються лікуванню, серед усіх вікових груп. І все це при тому, що США витрачають на охорону здоров'я найбільше у світі.

Деяка медична статистика вказує на проблеми не стільки в охороні здоров'я, скільки в інших соціальних сферах. Наприклад, у 2023 році в країні зареєстровано понад 100 тисяч смертей від передозування і 43 тисячі смертей, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї, що значно перевищує аналогічні показники в інших країнах з високим рівнем доходу.

Безпека

Злочинність у США порівняно з Європою зашкалює. У всьому ЄС за рік буває приблизно 3,8 тисячі навмисних убивств, в той час як лише в Техасі та Каліфорнії відбувається понад 4,2 тисячі вбивств, а в усій країні - понад 20 тисяч. Смертність від вогнепальної зброї в деяких штатах не те що не порівнянна з європейськими країнами - вона перевищує показники в країнах з активними збройними конфліктами.

Частково це пояснюється доступністю вогнепальної зброї: у США кількість її власників найвища у світі, а можливості її придбання регулюються набагато менш суворо, ніж у більшості інших країн. Це збільшує ймовірність насильницьких злочинів, таких як убивства та збройні напади.

Важливу роль відіграють і соціально-економічні відмінності, включно з нерівністю у доходах і бідністю, особливо в міських районах, що створює соціальну напругу, яка сприяє зростанню злочинності. Низький рівень соціального захисту, характерний для американської системи, також посилює проблему, оскільки багато громадян залишаються без доступу до базових послуг і стабільних джерел доходу, їм буває нічого втрачати, і вони йдуть на злочини. Усі ці чинники менш виражені в багатьох європейських країнах.

Діти та материнство

Важливою умовою для рівноправності жінок і чоловіків є соціальна підтримка материнства. Однак у США практично відсутні безкоштовні ясла та дитячі садки, а приватний дитячий садок обходиться від $500 до $1000 на місяць. За середньої зарплати приблизно в $5000 на місяць це посильна плата, але для бідних верств населення це дорого.

Відсутність доступних дитячих садочків також посилює пастку бідності, оскільки позначається на кар'єрних можливостях матері. У країнах ЄС ситуація залежить від країни, але в більшості випадків дитячі садки або доступні для всіх, або дешеві для найменш захищених верств населення. Загалом державні витрати на дитячі садки та ясла в ЄС на порядок вищі, ніж у США.

Крім того, США є єдиною розвиненою країною, де немає оплачуваної декретної відпустки. Безкоштовні пологові будинки при цьому існують тільки для незаможних. Сюди ж накладаються і проблеми охорони здоров'я: пологи можуть супроводжуватися проблемами зі здоров'ям і дорогим лікуванням, яке доведеться оплачувати зі своєї кишені.

Розійшлися в нерівності

Зростання нерівності спостерігається по всьому світу, але не скрізь однаковими темпами. У Європі ця проблема стоїть менш гостро. Ще 1980 року європейські країни демонстрували схожі показники зі США: 1% найбагатших отримували близько 10% національного доходу, тоді як 50% найбідніших - близько 20%. Відтоді ситуація радикально змінилася. У Європі тепер 1% найбагатших людей отримує 12% доходів, тоді як у США - понад 20%. А 50% найбідніших у Європі отримують тепер 22% національного доходу, тоді як у США - лише 11%.

Нерівність доходів відображає індекс Джині - у США він найвищий серед усіх розвинених країн і рідко опускається нижче 40%, вищим є лише в державах третього світу, в той час як в європейських країн індекс ближчий до 30%.

І справа тут не стільки у відсутності прогресивної шкали податків - податкова система США широко її застосовує і перерозподіляє більшу частину доходу надбагатих між іншими верствами населення. У США більш нерівна ситуація до сплати податків, яку не виправляють навіть бюджетні трансферти. Європейські країни значну частину податкового доходу спрямовують на надання соціальних послуг, а не на фінансові виплати. Тому високий ступінь перерозподілу - це радше ознака невдачі, ніж досягнення.

У стрімкому зростанні нерівності в США заведено звинувачувати глобалізацію і цифровізацію. Але з 1980-х років Європа і США стикалися приблизно з однаковими викликами з боку глобальних ринків і технологій. Однак завдяки різниці в політиці (зокрема щодо надання рівних стартових можливостей, боротьби з монополізмом, подолання пасток бідності тощо) Європа краще впоралася з контролем над нерівністю.

Також варто відзначити, що європейські країни лідирують у боротьбі зі зміною клімату, інвестуючи в неї дедалі більшу частку ВВП. Це важливий аспект у зниженні нерівності як зараз, так і в майбутньому, оскільки дослідження показують, що деградація довкілля та нерівність тісно пов'язані - наслідки зміни клімату сильніше впливають на бідних як у глобальному масштабі, так і всередині країн.

Потогінна система

Середній американець все ще заробляє більше, ніж середній європеєць, - $66 тисяч на рік, або $4,5 тисячі на місяць після вирахування податків. У Європі нетто-зарплати вищі тільки у Швейцарії, водночас у Данії, Норвегії та Швеції на руки отримують на місяць приблизно 3,5 тисячі євро, у Німеччині трохи більше ніж 3 тисячі, у Британії та Франції - 2,7 тисячі. Але при цьому працювати американцям доводиться істотно більше: за даними ОЕСР, американці щодня працюють на одну годину більше, ніж європейці, - 1811 годин на рік на одного американського працівника проти приблизно 1500 годин у більшості європейських країн, а якщо порівнювати з Німеччиною, де на одного працівника припадає 1341 година на рік, то в американця майже на дві робочі години на день більше.

Ця різниця - результат різного трудового законодавства, а не менталітету. Більшість людей у США працюють багато, але не отримують від цього задоволення. За даними агентства Gallup, лише 31% американських співробітників регулярно бувають емоційно залученими до роботи, а решта або не виявляють ентузіазму, або й зовсім почуваються нещасними та активно уникають виконання обов'язків. Значна частина американців, ймовірно, вважала б за краще мати європейський робочий час, однак цьому заважають їхні роботодавці, непопулярність профспілок і вартість медичних послуг.

Мінімальна заробітна плата в США в номінальному вираженні не змінювалася вже 15 років, а в реальному знизилася на 45% з 1970 року, тоді як у країнах Європи (на кшталт Франції або Німеччини) зростання МРОТ регулярно випереджає інфляцію.

Найкращі та найстаранніші у своїй справі трудоголіки в США можуть досягти воістину великих висот, але це завжди буде лише невеликий відсоток з усіх працівників. Значно більша кількість зрештою перевтомлюються і стають нещасними, хоча будинки у них більші за європейські і автомобілі дорожчі. В останньому звіті про щастя у світі США посіли 23-тє місце, поступившись багатьом європейським країнам, а країни Північної Європи з найбільш прогресивним трудовим кодексом регулярно посідають перші місця.

Що говорять самі європейці

На пропозицію Ілона Маска зробити Європу знову великою вже відповів прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск. "Європа була, є і завжди буде великою", - заявив він, виступаючи в Європарламенті. Про це ж висловлювалася голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн: "У Європи унікальна соціальна ринкова економіка. У нас друга за величиною економіка і найбільший торговий сектор у світі. У нас вища тривалість життя, вищі соціальні та екологічні стандарти і нижча нерівність, ніж у всіх наших глобальних конкурентів".

Опитування показують, що політики висловлюють думку більшості: європейців занепокоїло обрання Трампа на пост президента, йдеться в дослідженні Європейської ради з міжнародних відносин. Жителі одинадцяти країн ЄС, які брали участь у дослідженні, разом із британцями вважають результати виборів поганою новиною для американців. Крім того, вони вважають, що це негативно вплине і на їхні країни. Частка населення з позицією "Тільки не Трамп" у ЄС становить 28%, більше таких тільки у Швейцарії (37%) і Великій Британії (50%).

У Західній Європі понад 80% респондентів прогнозують негативні наслідки для економічного зростання від президентства Трампа, показало опитування Інституту економічних досліджень.

Утім, негативна позиція всередині одинадцяти країн ЄС розподілена нерівномірно - кілька країн Південно-Східної Європи радісно сприйняли обрання Трампа. "Тому спроба ЄС досягти єдності в прямій опозиції Трампу може призвести до серйозних розбіжностей як між державами-членами, так і всередині них", - застерігає Рада.

Переклад: Аргумент

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.