Психопат-городник. Портрет комбрига Лучанова

Підполковник Станіслав Лучанов, що наказав підлеглим викрасти і вбити цивільних, мав борги і проблеми з алкоголем.

Після розголосу історії про викрадення та вбивство братів Мосейчуків командир 155 окремої механізованої бригади Станіслав Лучанов з позивним «Орел» став одним із найбільш обговорюваних військових в Україні. Водночас про людину, яка командувала бригадою, і, як вважає слідство, організувала жорстокі вбивства, досі відомо напрочуд мало. NGL.media спробували відтворити його біографію: від юності до подій, після яких ім’я Станіслава Лучанова опинилося у заголовках новин.

Фермер і волонтер

Станіслав Лучанов народився у 1980 році в маленькому селі Андріївка на межі Дніпропетровської та Запорізької областей. За даними DeepState, зараз село розташоване впритул до «сірої зони» на лінії бойового зіткнення. Його батьки померли, коли Лучанову було трохи за тридцять.

Загалом про ранні роки Лучанова інформації дуже мало. Відомо, що у 2003 році він закінчив Харківський військовий університет, служив у 93 окремій механізованій бригаді. Він досить швидко звільнився із ЗСУ, тож початок російсько-української війни у 2014 році зустрів як цивільний.

На той момент він уже мав сина від першого шлюбу і невдовзі одружився ще раз. Оселився Лучанов у селі Орлівщина на Дніпропетровщині, і згодом у другому шлюбі у нього народилася ще й донька.

«Він тут займався то городами, то будівництвом… Волонтерством займався», – згадує його колишній односельчанин Володимир Ладний.

Судячи з дописів у соцмережах, Станіслав Лучанов справді працював на землі: вирощував капусту, орав ділянки на замовлення. Разом із тим возив автомобілі з Європи і активно підтримував рух за нульове розмитнення вживаних машин - так звані «євробляхери» були найбільш активні у 2017-2018 роках, більшість акцій протесту координувала організація «Авто Євро Сила». У 2021 році оформив ФОП для торгівлі автозапчастинами.

Після анексії Криму та початку АТО на Донбасі Станіслав Лучанов зайнявся волонтерською допомогою своїй колишній бригаді. У грудні 2014 року він навіть брав участь у прес-конференції на одному з місцевих телеканалів у Дніпрі, де розповідав про постачання гуманітарної допомоги у зону АТО. Один із тодішніх військовослужбовців 93-ї бригади підтвердив, що Лучанов тоді справді активно допомагав бійцям.

У лютому 2016 року Лучанов повідомив у Facebook, що на одному з блокпостів його роздягнули і побили працівники СБУ. Пізніше він поширив телерепортаж про цей випадок, супроводивши його емоційним підписом: «Друзі, допомагаємо в поширенні для покарання перевертнів в погонах, які отримують заробітну платню з наших кишень та продовжують над нами знущатися».

Пізніше Станіслав Лучанов відходить від активної волонтерської діяльності і аж до 2022 року веде тихе сімейне життя у селі, працюючи на городі та допомагаючи місцевим жителям. Тоді ж у нього почали з’являтися борги, які він приховував від сім’ї. Згодом це зіграло з ним злий жарт.

Знову у формі

З початком повномасштабного російського вторгнення Станіслав Лучанов повернувся у ЗСУ не відразу, хоча був офіцером запасу. Спершу він повернувся до волонтерства та займався евакуацією цивільних, зокрема з Харкова, де свого часу навчався і де залишилися його друзі.

Журналістам вдалось встановити, що у 2023 році Станіслав Лучанов разом зі своєю другою дружиною Оленою мобілізувався у новостворену 23 окрему механізовану бригаду, де він отримав позивний «Орел». На той час бригада брала участь у бойових діях на Запорізькому, а пізніше – на Донецькому напрямках.

Втім, невдовзі подружжя розлучилося, а Лучанова перевели в інший підрозділ. Причиною розлучення стало його зловживання алкоголем і несподівані борги. Його колишній тесть розповів, що Лучанов і раніше мав проблеми з алкоголем, але після повернення до армії вони загострилися. Уже навіть після розлучення він неодноразово погрожував колишній дружині.

Виявилося також, що Станіслав Лучанов напозичав у знайомих десятки тисяч доларів, які не міг повернути. Кредитори активно домагалися повернення грошей і у самого Лучанова, і у його дружини.

Невідомо, чи повернув уже Лучанов усі свої борги. У його декларації за минулий рік вказано, що він зберігає готівкою 15 тис. доларів, а на посаді начальника штабу 425 окремого штурмового полку «Скеля» заробив за рік 1,71 млн грн. Полк «Скеля» напряму підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил, тому неофіційно цей підрозділ ЗСУ називають «полком Сирського».

Після розлучення Станіслав Лучанов спершу служив у 425 окремому стрілецькому батальйоні, а потім командував 210 окремим батальйоном територіальної оборони. Цей батальйон входив до складу 120 бригади ТРО; у 2026 році його реорганізували у 210 батальйон безпілотних систем, який підпорядковували 425 штурмовому полку «Скеля».

Наступною посадою у військовій ієрархії стала посада начальника штабу 425 окремого штурмового полку «Скеля», яку Лучанов обіймав до лютого 2026 року включно. Варто зауважити, що саме на цей період припадає кілька десятків підозрілих смертей у «Скелі», про які йдеться у гучному розслідуванні «Бабеля». Журналісти зʼясували, що у період із кінця 2025 року й до весни 2026 року у «Скелі» померли щонайменше 32 мобілізованих. Більшість з них не провели у «Скелі» й місяця, а офіційною причиною смертей здебільшого вказана пневмонія. Розслідування за підозрою у насильстві над військовослужбовцями веде ДБР.

У лютому цього року Станіслава Лучанова призначили командиром 155 окремої механізованої бригади імені Анни Київської. Цю бригаду створили у травні 2024 року, злагодження бригада проходила у Франції та Польщі. В кінці 2024 року стало відомо про масові випадки дезертирства.

Кар’єра Лучанова швидко йшла вгору – впродовж 2024-2026 років він отримав ордени Богдана Хмельницького усіх трьох ступенів. Орден найвищого I ступеня він отримав у травні цього року уже у званні підполковника.

Командир 21 армійського корпусу Валерій Курач (справа) вручає Станіславу Лучанову орден Богдана Хмельницького I ступеня

На травень припав і перший публічний скандал за участі Лучанова – під час шикування на території військової частини у Дніпрі жорстоко побили бійця 155 ОМБр Сергія Маленка. У соцмережах почали звинувачувати у причетності до побиття самого Лучанова, але керівництво Сухопутних військ ЗСУ ці чутки спростувало.

«Я, як командир бригади, рішуче засуджую побиття. Це не має нічого спільного з військовою дисципліною, лідерством чи бойовим братерством, які сповідуються у нашій бригаді, – коментував тоді цей інцидент Станістав Лучанов. – Я наголошую: у підрозділах бригади не буде толерування насильства, знущань чи будь-яких проявів приниження людської гідності. Кожен військовослужбовець має бути захищений – як від ворога, так і від будь-якої несправедливості всередині колективу. Це моя принципова позиція як командира».

Жахіття на Київщині

У ніч з 27 на 28 червня у невеликому селі Калинівка, приблизно за 100 км від Києва, невідомі чоловіки викрали 36-річного Максима і 35-річного Романа Мосейчуків. Батько братів Сергій Мосейчук загинув на війні у липні 2023 року. Максим служив у Нацгвардії, але після загибелі батька списався зі служби.

Родичі спершу намагалися знайти їх самостійно і лише 3 липня офіційно звернулися до поліції. 9 липня тіла братів з численними вогнепальними пораненнями знайшли закопаними у лісосмузі на Полтавщині.

Згодом зʼясувалося, що до викрадення Мосейчуків причетні бійці 155 ОМБр, які діяли, як вважають слідчі, за наказом комбрига Станіслава Лучанова. За версією поліції, один із братів нецензурно облаяв його дружину, а коли комбриг почав вимагати у братів вибачення, вони йому грубо відмовили. Тоді, як вважають в поліції, Лучанов вирішив помститися їм з допомогою підлеглих йому військовослужбовців.

За підозрою у вбивстві Мосейчуків поліція уже затримала девʼятьох військових 155 ОМБр (Руслан Дмитрук, Андрій Заєць, Олександр Перцул, В’ячеслав Артамонов, Богдан Шурко, Максим Микитенко, Роман Козак, Сергій Коломієць, Олексій Долголенко), один із яких і показав, де заховані тіла. відстежити пересування викрадачів вдалось завдяки камерам відеоспостереження.

Сам Станіслав Лучанов після появи інформації про викрадення та вбивство зник з військової частини. Його розшукали і затримали лише 13 липня у Києві. За інформацією ЗМІ, він їхав у автомобілі разом із дружиною до адвоката. Комбригу висунули офіційну підозру в організації незаконного позбавлення волі та умисного вбивства двох людей, йому загрожує від 15 років до довічного увʼязнення.

Альтернативна версія

Судячи з уже опублікованих у судовому реєстрі матеріалів, правоохоронці розглядають ще одну версію подій, яка полягає у тому, що військовослужбовці 155 ОМБр отримали наказ розшукувати дезертирів, якими нібито були і Мосейчуки. Військові приїхали у Калинівку 25 червня, але ще принаймні два дні шукали братів. Їх викрали з власного подвір’я у ніч на 28 червня, простреливши при цьому ногу одному з братів.

За версією слідчих, викрадачі навіть не перевірили, що Мосейчуки не можуть перебувати в СЗЧ, і в порушення чинного протоколу (затриманих в СЗЧ військовослужбовців передають поліції та військовій службі правопорядку) самовільно вивезли їх на полігон у Полтавській області.

Зі слів мешканців Калинівки, військові шукали Мосейчуків зі списком, у якому було близько 10 прізвищ, в тому числі і один неповнолітній. У тому списку був і Сергій Мосейчук, третій брат. Він розповів Hromadske, що не розуміє, чому його взагалі шукали, тим більше у Калинівці, бо він останні три роки живе в сусідньому містечку Рокитне.

Багатодітний батько

Станіслав Лучанов жив у Калинівці разом зі своєю третьою дружиною Дариною Пржегорницькою, з якою одружився у 2023 році. Зі слів сусідів, вони жили небідно, мали кілька дорогих автомобілів та квадроциклів, а ще часто конфліктували з місцевими.

У третьому шлюбі Лучанова народилося двоє дітей, тож, враховуючи дітей від попередніх шлюбів, його можна вважати багатодітним батьком.

Журналістам не вдалося зв’язатися з Дариною Пржегорницькою. 23-річний син Лучанова від першого шлюбу розповів, що останні три роки з батьком не спілкується і не знайомий з його новою дружиною.

Одна із сестер Станіслава Лучанова, з якою NGL.media зв’язалися телефоном, каже, що бачилась із братом рідко, але не вірить у висунуті йому звинувачення: «Може якась доля [правди] є, але не настільки».

Хто вбивця?

Під час судового засідання 14 липня стало відомо, що безпосередньо у вбивстві Мосейчуків підозрюють командира батальйону 155 ОМБР Олексія Долголенка. За словами обвинувачення, саме він розстріляв братів з автомата АКС-74У – за наказом командира бригади Станіслава Лучанова. На голові одного з братів виявили десять вогнепальних поранень, в іншого – п’ять. Після вбивства Долголенко закопав тіла на території полігону.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.