Австрійський гамбіт екссудді Тупицького

Олександр Тупицький, що ледь не знищив антикорупційну реформу, планує тріумфальне повернення до Конституційного суду.

У грудні 2020 року президент Володимир Зеленський звільнив (якщо говорити юридичною мовою — скасував указ про його призначення) голову Конституційного суду (КС) Олександра Тупицького. Перед цим Тупицький став великою проблемою. Руками підконтрольного КС він нищив одне за одним надбання Революції гідності — скасував кримінальну відповідальність за брехню в деклараціях топпосадовців, заблокував роботу Національного агентства із запобігання корупції (НАЗК). Через Тупицького під загрозою опинилась фінансова допомога країн-партнерів, які вимагали не гальмувати демократичні реформи. Коли Тупицький втратив посаду, Державне бюро розслідувань (ДБР) розпочало проти нього кілька кримінальних проваджень, а на початку повномасштабного вторгнення суддя за незрозумілих обставин виїхав у Відень. Здавалось, українська частина його біографії скінчилась, але ні. Тупицький один за одним виграє суди проти президента, планує повернутися до Конституційного суду й отримати велике відшкодування за всі роки, які не працював в КС. Кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко нагадує про цю гучну історію і пояснює, що буде далі.

Робота в Конституційному суді та кримінальні справи

Олександр Тупицький став суддею Конституційного суду в травні 2013 року — туди його за своєю квотою (за Конституцією, КС — це 18 суддів. По шість призначають президент, Верховна Рада і Рада суддів. Суд має кворум і може працювати, коли в ньому є щонайменше 12 суддів) призначив президент Віктор Янукович. Після перемоги Євромайдану і втечі Януковича Тупицький націлився на посаду голови суду. Він пішов довгим шляхом — спочатку разом із частиною колег прибрав з посади тодішнього голову суду Станіслава Шевчука, а у вересні 2019 року, заручившись підтримкою голови Окружного адмінсуду Павла Вовка, очолив Конституційний суд.

За головування Тупицького в жовтні 2020 року КС позбавив повноважень НАЗК, у країні згорнули електронне декларування. Під загрозою опинилися інші важливі справи, які стосувалися статусу української мови, реформи прокуратури, ринку землі. Західні партнери погрожували позбавити Україну підтримки, грошей та, можливо, скасувати безвіз, якщо влада не зупинить наступ на антикорупційні органи. Руки у влади були звʼязані. Попри те, що президент делегує в КС шість суддів, звільнити їх може лише сам суд. Цей механізм має гарантувати незалежність суддів.

У грудні 2020 року Держбюро розслідувань майже вручило Тупицькому підозру — його звинувачували в тиску на свідка. Але на вручення 28 грудня 2020 року він не зʼявився (підозру Тупицькому вручили лише в січні 2021 року). А вже наступного дня своїм указом Тупицького прибрав президент, точніше — відсторонив на два місяці. Двадцять восьмого лютого 2021 року — ще на місяць. Офіційним приводом була справа в ДБР. Ще за місяць, 27 березня 2021 року, Зеленський скасував указ експрезидента Януковича, яким той призначив Тупицького суддею Конституційного суду. Рішення обґрунтували тим, що Тупицький загрожує нацбезпеці.

Після звільнення Тупицького, 16 липня 2021 року, ДБР оголосило йому ще одну підозру — у несанкціонованому втручанні в електронну систему суду (Тупицького звинуватили в тому, що вже після свого відсторонення він передав головному бухгалтеру суду електронний ключ і дав вказівку підписувати ним платіжні та інші документи в автоматизованій системі суду. Бухгалтер підписала понад 200 документів). Остання, третя підозра, зʼявилась після повномасштабного вторгнення, коли Тупицький вже виїхав з України. Його звинуватили в тому, що він незаконно переправив людей через державний кордон (ч. 2 ст. 332 КК України).

Суди проти Зеленського

Усі три укази Зеленського — два про відсторонення і один про звільнення — юристи Тупицького оскаржили у Верховному суді. Щодо двох з них вже є остаточні рішення. Перший указ — про звільнення Тупицького — суд визнав незаконним. Аргументація проста: згідно з Конституцією, президент має право лише призначати суддів КС, але не звільняти їх.

Схожу справу Верховний суд вже розглядав. У 2008 році президент Віктор Ющенко так само звільнив з КС суддю Сюзанну Станік, яку призначив його попередник Леонід Кучма. Станік оскаржила цей наказ і виграла. Судові суперечки тривали з 2007 до 2010 року. Спочатку Ющенко звільнив Станік за порушення присяги. Верховний суд зобовʼязав Ющенка поновити її на посаді. Той призначив її знову, але наступного дня звільнив, скасувавши указ Леоніда Кучми про її призначення і зазначивши, що вона складала присягу з порушенням процедури — без участі президента. Станік знову пішла до Верховного суду і знову виграла. Але оскільки не було вільної квоти, Станік не змогла бути суддею КС.

Другий указ, яким Зеленський відсторонив Тупицького на дві місяці, Верховний суд теж визнав незаконним з тієї ж причини — такого права у президента немає.

Щодо третього указу, яким Зеленський відсторонив суддю на місяць, то у цій справі поки є рішення лише Касаційного адмінсуду (є частиною Верховного суду та його першою інстанцією, коли йдеться про оскарження указів президента), який теж став на бік Тупицького. Очевидно, що Велика палата Верховного суду, куди захист судді піде далі, це рішення підтвердить.

Після цього, говорять юристи Тупицького, вони добиватимуться, щоб Верховний суд змусив президента новим указом повернути їхнього клієнта до Конституційного суду. Там він з девʼятирічної каденції не добув 1 рік 3 місяці і 27 днів (його 9-річниий термін перебування на посаді судді КС сплив 16 травня 2023 року). За словами представника Тупицького Олександра Лещенка, технічно повернути Тупицького цілком реально — у Конституційному суді за квотою президента є вакантні посади. Судді Станік, яка колись через суди повернулась в КС на роботу, пощастило менше — для неї там вільного місця не знайшлось. Справа про повернення Тупицького вже в суді.

Відень, отруєння та українські суди

Зараз Олександр Тупицький живе у Відні та має там посвідку на проживання. Австрія відмовила українській прокуратурі в його екстрадиції — у місцях позбавлення волі через війну йому загрожуватиме небезпека. А у Відні суддю охороняє поліція. Наприкінці минулого року Тупицький повідомив, що його намагались отруїти ртуттю. Цю справу розслідують правоохоронці, її деталі невідомі.

В Україні проти Тупицького є три кримінальні провадження. Два з них вже в судах — Подільському і Голосіївському. Перше — про тиск на свідків, друге — про втручання в електронну систему суду. В обох справах Тупицький намагається брати участь через відеозвязок. У Подільському суді йому це не вдається ― у грудні 2024 року управління Державної міграційної служби в Закарпатській області анулювало внутрішній та закордонні паспорти судді. Через це він не може ідентифікуватися в спеціальній електронній системі, через яку суд проводить відеоконференції.

Адвокат Тупицького Сергій Осика каже, що причин, з яких Міграційна служба анулювала паспорт, захист не знає — у відомстві їх називають «службовою інформацією». Адвокати через суд намагаються скасувати рішення Міграційної служби. Тим часом справа стоїть на місці, строки давності сплили, тобто за клопотанням Тупицького суд повинен буде її закрити (для цього Тупицький має себе ідентифікувати, для чого йому потрібен паспорт), а відповідальність йому не загрожує.

У Голосіївському суді, де розглядають справу про втручання в електронну систему, суддя погодилась допустити Тупицького до засідання не через судову систему, а через «інші засоби зв’язку».

У ДБР застрягло ще одне кримінальне провадження — про перетин кордону. Тупицького звинувачують у тому, що 17 березня 2022 року він незаконно вивіз з України людей — Івана Бондаренка та Дмитра Омельчука. Документи у Тупицького прикордонники не перевірили. Їх і поліцейського, який допомагав Тупицькому виїхати, затримало ДБР і висунуло підозру. Матеріали справи передали до суду. Справу проти Тупицького досі розслідують. На яких підставах він виїхав з України — адвокати не уточнюють.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.