Мільярдний схематоз і хабар для СБУ: за лаштунками бурштинового скандалу

Олег Богельський і Олексій Подерня знову обіграли правосуддя.

18 березня Вищий антикорупційний суд обрав запобіжні заходи трьом фігурантам резонансної справи про корупцію в Службі безпеці України. ВАКС вирішив, що заступник начальника УСБУ в Рівненській області Ігор Бріка, його колега з ГУ СБУ у м. Києві та Київській області Олег Токарчук, а також їхній поплічник-посередник Андрій Авдієвський можуть вийти на волю, сплативши заставу у близько мільйона гривень кожен.

Враховуючи, що фігуранти намагалися «обезжирити» підприємців на $620 тис. (що перевищує 27 млн грн), застава у три мільйона на трьох виглядає щонайменше несерйозно. Як пишуть Іван Чіп та Ярослав Грамаш в своєму розслідуванні для проектів CRiME та [гучні справи], так вважають і в Офісі генпрокурора: там наполягають на заставі у 25 млн грн. для кожного.

Згідно матеріалам справи, організатори злочинної схеми, використовуючи посередника як свою довірену особу, вимагали 620 тисяч доларів з керівника компанії-монополіста у сфері бурштинового бізнесу. Стверджується, що за цю суму фігуранти обіцяли бізнесмену закрити кримінальне провадження, розпочате щодо його компанії раніше. Співробітники Головного управління внутрішньої безпеки СБУ затримали обох організаторів оборудки та їхнього спільника «на гарячому» під час передачі понад $270 тис.

Андрій Авдієвський невдовзі після судової ухвали вийшов на волю. Джерело фото: Суспільне Новини/Іван Антипенко

Як передає «Суспільне», представник «Амбер Гальбін» на прізвище Коцюбинський повідомив правоохоронцям, що у компанії була судова суперечка за земельні ділянки з іншою компанією з подібною назвою — «Амбер Майнінг Компані». У грудні 2025 року Коцюбинський зустрівся з представником «Амбер Майнінг» Андрієм Авдієвським й вони зрештою дійшли компромісу щодо землі та домовилися укласти мирову угоду.

За словами Коцюбинського, на зустрічах Авдієвський також розповів, що Київське управління СБУ відкрило проти Amber Galbin кримінальну справу про контрабанду бурштину. Як стверджував заявник, Авдієвський вихвалявся зв’язками зі спецслужбою та запропонував дати хабар, щоб менеджерам компанії не оголошували підозри. Натомість Коцюбинський поскаржився на співрозмовника в управління внутрішньої безпеки СБУ. ДБР відкрило кримінальну справу й Коцюбинський став їхнім «конфідентом» — тобто підписав угоду про конфіденційне співробітництво і почав таємно записувати подальші зустрічі з Авдієвським.

Тут ніби все зрозуміло і просто. Але якщо копнути глибше, ця історія заграє дещо іншими фарбами.

Союз наркодилерів з кіднеперами

Сама по собі група «Амбер Гальбін», яку затримані «есбеушники» намагалися обкласти даниною, не є юридичною особою. Якщо вірити її офіційному сайту, в неї входять п’ять формально незалежних компаній, що займаються видобутком бурштину: «Бурпорм», «Західземресурс», «Земресурсінвест», «Кністер» і «Потенціал Полісся». Втім, кінцеві бенефіціари цих компаній таки пов’язані між собою.

Публічною фігурою групи компаній виступає співвласник більшості з них – Олег Богельський.

Олег Богельський

Вибір такого спікера, з одного боку, викликає щире здивування. Адже свій шлях у підприємницькій діяльності Богельський Олег Олександрович починав в якості ватажка організованої групи, що займалась виробництвом і розповсюдженням особливо небезпечного наркотику – метамфетаміну (він же «первітин»). За що був засуджений у 2010 році до п’яти років ув’язнення.

Однак, якщо подивитися з іншого боку, Олег Богельський з усіх «концесіонерів» групи найбільш досвідчений персонаж у «бурштиновій темі». Адже, як подейкують недоброзичливці, разом з братом Ярославом Олександровичем займався видобутком бурштину ще тоді, коли в Україні це було не зовсім легальним.

Микола Рудьковський

Дві з компаній групи «Амбер Гальбін» – ТОВ «Земресурсінвест» та «Бурпром» – на 75% кожна належать ТОВ «Гальбін Інвест Груп» (решта 25% під контролем компаній Богельського). До 2021 року ця компанія називалась «Агроспецтранс». Вона спеціалізувалась на «післяурожайній діяльності», і входила до чернігівських агроактивів родини Миколи Рудьковського, колишнього нардепа і ексміністра транспорту України.

Левовою частиною статутного фонду «Гальбін інвест груп» (80%) наразі володіють родичі Миколи Миколайовича – Ольга і Сергій Рудьковські. Решта 20% – у Юлії і Олексія Деркачів.

Юлія і Олексій Деркач опосередковано через ТОВ «Ерсте Актив» мають міноритарні долі в компаніях «Торговий дім «Євро трейд», «Потенціал Полісся», «Західземресурс» та «Кністер Груп». Ці чотири «товки» також пов’язані з «Амбер Гальбін», і через участь в їхньому статутному фонді ТОВ «Захід Інвест Актив» входять до орбіти Олега Богельського.

Юлія і Олексій Деркачі – родичі Степана Деркача, не чужої Миколі Рудьковському людини.

Степан Деркач

Степан Деркач – депутат Закарпатської облради від відрижки «Партії регіонів» – «Опозиційної платформи – За життя». Він – не тільки помічник і бізнес-партнер Рудьковського. Степан Деркач і Микола Рудьковський разом проходять обвинуваченими у справі про викрадення колишнього гендиректора ЗАТ «Нафтогазвидобування», а нині нардепа від «Слуги народу» Олега Семінського.

Отже, саме цих поважних джентльменів – Богельського, Рудьковського і Деркача – корумповані есбеушники хотіли «обезжирити» на 27 мільйонів гривень.

З власного досвіду (журналістського, а не те що ви могли подумати) ми знаємо, що, якими б цинічними не були здирники в погонах, кримінальні справи отак на рівному місці не «шиються». І сума, на яку розраховували фігуранти, свідчить не лише про їхні апетити, а і серйозність компромату (принаймні, на думку фігурантів), який вони назбирали на шановних видобувачів бурштину. Але наведені вище біографічні факти таким компроматом самі по собі бути не можуть. Хоча б тому, що вони загальнодоступні у відкритих джерелах.

Маленька зачіпка

Ми спробували пошукати зачіпки через контекстний пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Без особливої надії, адже зазвичай в опублікованих (а їх публікують далеко не завжди) судових рішеннях «затерті» не тільки імена учасників процесу, але й назви юридичних осіб. Звісно, завжди є сподівання на неуважність судових клерків.

З усіх судових ухвал по кримінальним провадженням, де згадувались компанії групи «Амбер Гальбін», нашу увагу привернув один документ.

Мова про ухвалу Галицького райсуду Львова від 21 листопада 2024 року у провадженні №42024140000000150, зареєстрованому 03.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240-1 КК (незаконне видобування і продаж бурштину в особливо великих розмірах).

Цією ухвалою суд задовольнив клопотання слідчого ГУ НПУ у Львівській області про арешт вилучених у фігуранта речових доказів – майже 10 кг необробленого бурштину і рахунок на оплату, згідно якому той бурштин буцімто було придбано у ТОВ «Бурпром», компанії Рудьковських – Ткачів із групи «Амбер Гальбін». Очевидно, що слідчий клопотав про арешт цих речей, вважаючи, що той бурштин був видобутий незаконно і з виставленим рахунком від «Бурпрому» щось не так.

Проаналізувавши дані сервісу data-ua.com, ми з’ясували ім’я фігуранта, який нібито купив 10 кг бурштину у ТОВ «Бурпром». Його звати Подерня Олексій Михайлович (це ім’я в нашій історії вигулькне іще раз).

Ретельніше вивчивши доступні документи по провадженню №42024140000000150, ми не знайшли більше жодної «незатертої» згадки ані «Бурпрому», ані інших компаній, пов’язаних з бенефіціарами «Амбер Гальбін».

Втім, ця справа варта того, щоб пройтись по ній детальніше. Адже не слід відкидати, що структури Богельського і Ко якщо і не були причетні до цього схаматозу, то корупціонери із СБУ намагалися їх до нього «прив’язати».

Зникнення організаторів мільярдного схематозу

На скільки можна судити з публічно доступних документів, від початку в основу кримінального провадження №42024140000000150 лягли результати негласних слідчих дій СБУ, завуальованих під формулюванням «зняття інформації з електронних комунікаційних мереж», а також дані, зібрані управлінням оперативно-розшукової діяльності Західного регіонального управління Держприкордонслужби. Тобто, на момент відкриття справи у слідчих вже були на руках записи телефонних розмов і електронне листування, які свідчили про те, що фігуранти «мутять» щось серйозне.

Провадження було зареєстроване за фактом продажу в Китай кількох десятків тонн незаконно видобутого в Україні бурштину під виглядом законно придбаного у Латвії.

Із судових документів випливає, що у поле зору правоохоронців потрапили п’ять українських компаній і дві латвійські фірми. Мова про ТОВ «Золото Королівське» (після «шухеру» змінило бенефіціарів та назву і зараз називається «Річголд»), ТОВ «Амбер Трейд Груп» (змінила назву на «Ісландвей»), ТОВ «Річ Дей» (перейменована на «Тонформа»), ТОВ «Альфа Ембер», ТОВ «Трейдлогістикс» (тепер – «Хані-Річ»), а також SIA «Libava Art Gallery» та SIA «Amber Art» (обидві «прописані» в Латвії).

Слідчі з’ясували, що протягом 2023-2024 років ці компанії на папері ввезли з Латвії в Україну майже 75,5 тонн бурштину. За той же період вони експортували з України через Польщу в Китай близько 68,5 тонн «сонячного каменю», з яких лише в 2024-му – майже 49 тонн. Це при тому, що загальний легальний видобуток бурштину в Україні не дуже перевищує 40 тонн на рік.

Звісно, українським компаніям було б безглуздо придбаний в Латвії бурштин везти через Польщу в Україну, щоб потім через Польщу відправити його до Піднебесної. Це тупо хоча б з точки зору логістичних витрат. Очевидно, що такий «паперовий» реекспорт необхідний щоб приховати справжнє походження «сонячного каменю», який був незаконно видобутий саме в Україні.

Слід зазначити, що, за різними оцінками, вартість необробленого бурштину починається приблизно від 30 грн за грам – за дрібні камінці. Ціна більших, рідкісніших екземплярів сягатиме 5 тис. грн за грам і вище. Тобто, 68,5 тонн бурштину, які, згідно описаній схемі, протягом 2023-2024 років нібито незаконно видобули в Україні і переправили в Китай під виглядом балтійського – це щонайменше 2 млрд грн.

Судді у цій справі від початку вельми охоче підтримували клопотання слідчих і прокурорів, що стосувались отримання інформації, обшуків, арештів доказів тощо. Слідство, здавалося, впевнено і невідворотно наближалося до імовірних організаторів схематозу. Але згодом щось пішло не так.

16 листопада 2024 року в міжнародному пункті пропуску «Городок» правоохоронці затримали мікроавтобус Opel Movano, в якому було 690 кг бурштину. За документами вантаж належав ТОВ «Трейдлогістикс» і буцімто був придбаний у латвійської Libava Art Gallery. Формальною підставою для підозр стала невідповідність номера митної пломби на кузові буса з пломбою, вказаною у товаро-супровідних документах на вантаж.

Слідчі з’ясували, що перед відправкою на кордон цей бус завантажився бурштином в одному приватному домоволодінні у Зарічанському районі Рівненської області. 27 листопада правоохоронці провели там обшук і знайшли закопані на задньому подвір’ї 75 мішків із «сонячним камінням» загальною вагою майже 1,9 тонни.

В цьому будинку проживав ніде непрацюючий громадянин, який у публічних судових документах фігурує як «Особа_4». Особа_4 пішов на угоду зі слідством, визнав свою провину і щиро покаявся.

Зокрема, він зізнався, що:

«…діючи умисно, маючи на меті придбання бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами, у невстановлений органом досудового розслідування час, однак не раніше 15 листопада 2024 року, перебуваючи неподалік м. Белз, Шептицького району, Львівської області, більш точного місця органом досудового розслідування не встановлено, придбав у невстановлених органом досудового розслідування осіб 75 мішків каміння бурштину в сировині загальною масою 1850,36 кілограм».

8 липня минулого року Зарічненський районний суд Рівненської області засудив його до чотирьох років позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з іспитовим терміном в один рік. А справжні організатори бурштинового схематозу лишилися поза полем зору правосуддя.

Нам же лишається зазначити, що за більшістю юросіб (як зареєстрованих в Україні, так і в Латвії), які фігурували у провадженні №42024140000000150, стояв такий собі Олексій Подерня – непублічний рівненський підприємець. Той самий, у якого під час обшуків знайшли 10 кг «сонячного каміння», нібито купленого у ТОВ «Бурпром», що входить у групу «Амбер Гальбін» Богельського, Рудьковського і Деркача. І який раніше вже притягався до відповідальності за контрабанду бурштину, але відбувся штрафом.

Якщо на хвилинку припустити, що початкові підозри правоохоронців були вірні, і структури Подерні за два роки під виглядом латвійського відвантажили в Китай 68,5 тонн нелегального українського бурштину, виникне логічне питання. Звідки вони його взяли?

Адже компанії цього таємничого волинянина не контролюють достатньо потужних родовищ, щоб забезпечити такі об’єми. Про чорний ринок, який наповнюють підпільники з мотопомпами, теж можна забути – нелегалів з родовищ давно вже витіснили або підім’яли під себе великі гравці.

Інша справа – велика група компаній, що сумарно володіє понад чвертю розвіданих родовищ в країні. Так, ми натякаємо на «Амбер Гальбін».

Та підкреслимо: наші припущення ґрунтуються на маленьких фрагментах з документів у публічних реєстрах і лишаються просто припущеннями. У корупціонерів з СБУ, затриманих ДБР і внутрішньою безпекою спецслужби, могли бути не припущення, а впевненість, що спиралась на матеріали оперативно-розшукової справи. Але вони намагались її конвертувати не в справедливість, а $620 тис.

Іван Чіп, Ярослав Грамаш, спеціально для проектів CRiME та [гучних справ]

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.